Ще ночі ніколи не були такими темними. Знаєте, у цей час в тилу ми не знаємо, як бути. Мені сьогодні подзвонив дядько: «Чекаємо колону. Прощавайте!» Спішу сказати: «Я завтра бажатиму тобі доброго ранку!», а він промовив «люблю» йбільш поки нічого. Не чутно.
Пролунала сирена. Ми всі знов у сховищі. Під ракетами віриш хіба що в пантеон богів...
Я ніколи ще так не любила чорні кола під їхніми очима… Їхні чуби, промальовані сивиною, їхні зморшки, проорані часом.
Сьогодні бачила янголів — вони тримають уруках зброю
Обіцяю вам набір анекдотів: голосіння вже вийшли з моди.
Ми в тилу. Заховані вашими крилами, робимо все, щоб відчувався фортецею й дім. Стійте, хлопці й дівчата! Ви приносите нам ранок. Знали б ви, як сильно я кожного з вас …
28.02.2022 написано в ніч, коли повернулася з укриття. Тобто із зими на весну.
Коментарі
ніхто не думав, що нам доведеться це застати. проте Україна справі переможе!!
На Україні він знайде собі могилу. Перемога буде за нами!