– Народитися вродливою – це не щастя, а суцільне покарання. Неможливо вгадати, коли серденько обіллється кров'ю.
Була я дівчина заручена, кохалася з юних літ у своїй господі. Думала, що знаю ціну справжньому коханню, а виходить – ні. Мій ідеал, мій наречений, гетьман Яким Сомко ніколи й не любив мене... Йому потрібна лише примара. Йому потрібен лишень статус...
Господи Ісусе, пробач мені грішній, що не хочу я більше каратися. Що не хочу бути нареченою. Той, кого обрало серденько, нині стікає кров'ю за кохання. Кохання до мене. Мій Петрусь, мій хоробрий козак, не побоявся відплатити життям за моє.
Господи Ісусе, дай йому шанс. Не прошу поєднати наші долі, лише збережи йому життя, а я зроблю усе, що зможу...
Мабуть, це моя плата, за те, що народилася вродливою... Ні, це зовсім не щастя, а моє жахливе покарання.
