Жили собі дві сестри-королеви. Першу звали Шарлотта, а другу Луна. Та вони були не звичайними королевами, адже правили не тільки королівством, а й емоціями людей. Шарлотта була королевою радості, а Луна – суму. У сестер також були домашні улюбленці: у Шарлотти – соловей, а в Луни – сова.
З дитинства сестер вчили, що люди мають відчувати і радість і сум, проте одна з дівчат не була з цим згідна. Шарлотта на відміну від сестри вважала, що людям не потрібно сумувати взагалі, бо тоді їм погано, але її сестра завжди старалася роз'яснити їй, чому люди не можуть обійтися навіть без однієї емоції й, що не слід недооцінювати їх, але Шарлотта не хотіла слухати. Тоді Луна вирішила, що подорослівшавши її сестра зрозуміє це сама, і більше не намагалася переконати Шарлотту.
Так проходили роки й от сестри виросли, а з ними виросла й неприязнь Шарлотти до Луни. Вона недолюблювала сестру через те, що емоція, якою вона править, приносить людям страждання.
Ось настав час коронації сестер. Він пройшов добре й сестри за традицією дали обіцянку завжди давати людям однакову кількість радості та суму, але одна з них ще не знала, що вже скоро її порушить…
Спочатку все йшло добре й, здавалося, у королівстві всі щасливі, однак в один момент королева радості не схотіла більше ніколи поступатися сестрі, натомість хотіла, щоб всюди завжди була радість і тоді вирішила спланувати підступний план, щоб надалі правити самою…
Настав день ікс. Луна, яка ні про що не знала, дуже здивувалася, коли її сестра поступилася, щоб вона змогла принести людям сум. Як тільки Луна вийшла з палацу, її зв'язали невидимі нитки закляття, яке наклала її сестра. Королева суму хотіла вирватися, але Шарлотта швидко наклала на неї закляття:
– Більше ніколи в королівстві не буде суму, як тільки заточу я свою сестру – Луну, – промовила вона й тут же Луна зникла…
Прокинулася Луна в магічній в'язниці, з якої не могла вибратися, адже Шарлотта забрала її магію…
Як тільки про це дізналася сова Луни, то одразу ж почала шукати спосіб врятувати свою хазяйку…
Пройшло десять років. У королівстві, як здавалося Шарлотті, усе було чудово. Кожного дня люди відчували тільки радість. Хоч королева й думала, що зробила все правильно, але все ж її не покидало сумління…
Тим часом, сова вже знайшла спосіб звільнити свою хазяйку й у цьому їй допоміг соловей Шарлотти, адже він не поділяв думки королеви радості й допоміг сові роздобути ключ від чарівної в'язниці. Шарлотта не помітила зникнення ключа й тоді птахи вирішили діяти…
Як тільки пташки наважилися звільнити Луну, одразу зрозуміли, що це було не дарма, адже та одразу пішла до сестри, щоб відкрити їй очі…
– Привіт, Шарлотто, – сказала Луна, як тільки з'явилася перед сестрою.
Спочатку Шарлотта злякалася гніву сестри, але потім вибачилася перед сестрою й дала клятву, що більше ніколи не вчинить такого, бо за всі ці роки зрозуміла, що й справді люди не можуть жити щасливо, якщо в них відібрати хоча б одну з емоцій. Луна пробачила сестру й зраділа, що та нарешті все зрозуміла.
Відтоді сестри жили в згоді, й усе королівство наповнилося щастям, адже тепер кожна людина завжди все відчувала по-справжньому…
