Одного дня два зайчики Кубіка і Тусик, лежачи на м'якій салатовій травичці, роздивлялися білі хмаринки, які пливли по синьому небу.
– Ось ця схожа на дельфіна! – вигукнула Кубіка.
– Дивись-но! А ця схожа на пальму! – сказав Тусик.
Так вони довго продовжували роздивлятися цікаві пухнасті хмаринки, насолоджуватися теплим літнім днем.
– А, давай, придумаємо оповідання про них, – одночасно висловились обоє зайчиків. І почали...
...Жив собі дельфін Аплуа. Плавав в океані серед бурхливих хвиль, пропливав біля островів з зеленими пальмами. Але якось він заплутався у рибальській сітці, що звисала з великого корабля – риболовецького судна. Аплуа кликав на допомогу, намагався вибратися з пастки, однак йому нічого не вдавалося. Аж тут з палуби корабля побачив бідолаху моряк-рибалка, якому дуже шкода стало дельфіна, тож він вирішив його відпустити. Потягнув на себе сітку, розрізав її гострим ножем і допоміг вибратися «полоненому».
Аплуа був безмежно радий, що врятувався, подякував моряку за допомогу і поплив у безмежні простори океану. Надалі був обережнішим, обачним...
– Усе! Цікаве у нас вийшло оповіданнячко, – підсумували зайчики.
Пізніше Кубіка і Тусик записали його до свого зошита. А коли я їх зустріла, то переповіли мені...
Коментарі
Та виникла проблемка, не знаю кому висловити подяку. Написала наче Єва Шульська, але ж придумали її Кубіка з Тусиком. І вийшло ЯК?! Одне тільки мене дратує: за що морякові подяка? Так його за те, що сітки в море запускає треба було скинути в море і добре викупати, а може ще й у сітку заплести, щоб його вся корабельна команда звідти діставала.
Пробачте, це я не на Вас, Ви поступли чемно, Це я на тих можливо і браконєрів насердився. Із-за них мало не загинув Аплуа. Та Бог з ним, з моряком. У нас інше завдання.
Казка дуже гарна, як нині прийнято казати, SUPER! І ЦЕ ОЦІНКА ДЛЯ ЄВИ ШУЛЬСЬКОЇ, БО САМЕ ВОНА УСЕ ЦЕ ПРИДУМАЛА І НАПИСАЛА. МО-ЛО-ДЕЦЬ!