У СВІТ З КРАСОЮ ЙТИ...
Донедавна мало хто чув про таке маленьке сільце у Карпатах, як Рекіти, що не налічує і ста хатинок, що порозбігалися по схилах гір. Воно знаходиться на межі трьох областей: Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської і тому недарма ще про нього кажуть, що Рекіти – серед світу.
За легендою, воно є ровесником славнозвісного Мукачівського замку. Коли він споруджувався – троє сміливців утекло з тих рабських робіт. Один з них, Сойма, оселився у місці, де зливаються дві гірські річечки Репинка і Голятинка, інший приглянув собі місцину в Тухольці на Львівщині, яка описується у повісті Івана Франка «Захар Беркут», а третій на прізвище Рекіта (до речі, носії таких прізвищ, як Рекіта і Сойма, і нині проживають у Закарпатті) оселився у цьому піднебесному краї, тоді повністю зарослому непрохідними лісами.
Мовби друге дихання дав Рекітам уродженець цього села письменник Василь Тарчинець, який усеньке своє життя віддав військовій журналістиці, вийшовши на пенсію, загорівся на перший погляд дивною справою: на громадських засадах, бо ніхто йому за це не заплатив і копієчки, створив тут Малу (нині вона вже номінована як Міжнародна) академію літератури і журналістики – МАЛіЖ. До неї увійшли юні таланти, які віршують і пишуть прозу, співають і танцюють, малюють і фотографують...
А вісім років тому найперше саме зусиллями В. Тарчинця тут було проведено перший фестиваль творчості молодих. На мальовничому схилі, звідки видно село, мов на долоні, серед зелен-трав і віковічних смерек лунали дзвінкі дитячі голоси, пісні й вірші, а понад вершинами летіли звуки трембіти. У надвечірнє небо рвалося полум'я ватри, вівчарі доїли овець і вгощали гостей свіжим будзом... Справжня казка для гостей, що приїжджали на цей празник з багатьох областей України та близького й далекого зарубіжжя.
Співучасниками цього дійства у різні роки були Володимир Ковалик – володар звання «Золоте перо» Америки, член Національної спілки письменників України, автор гімну МАЛіЖ і водночас почесний президент фестивалю, а також лауреат Шевченківської премії, уродженець цього ж Міжгірського району Петро Скунць та його земляк Володимир Фединишинець, закарпатські письменники Василь Кохан, Сергій Федака, Василь Густі, Петро Ходанич, Лідія Повх, президент Національної Києво-Могилянської академії Сергій Квіт, лауреат Шевченківської премії, ректор Львівської академії мистецтв, наш земляк Андрій Бокотей, Герой України, вчитель-методист української мови і літератури з Полтави Тетяна Балагура, львівські письменники Ольга Царицанська, Ангеліна Оборіна, Марія Якубовська, депутати Верховної Ради України Микола Кульчинський, Станіслав Аржавітін, колишній редактор районної газети «Верховина» Василь Пилипчинець та багато інших відомих особистостей України та закордоння.
Останні три фестивалі проводяться уже не в піднебесних Рекітах (це пов'язано насамперед з проблемами транспорту, розміщення гостей, коштів і т.д.), а в районному центрі на базі Міжгірського професійного ліцею.
Цьогоріч у липні восьмий Міжнародний фестиваль юних поетів і прозаїків, журналістів, митців малюнку, художнього фото, авторської пісні і літературно-музичних композицій «Рекітське сузір'я – 2011» теж приймав Міжгірський ліцей на чолі з його директором Василем Маринцем. І хоч з неба падав рясний літній дощ, що не є рідкістю у горах, але це не завадило розпочати свято і провести його на високому рівні. Гості, крім представників 12 областей України, приїхали з Росії та Франції, Польщі, Ізраїлю, США, навіть африканських Гани й Нігерії...
П'ять днів тривало дійство!.. І нарешті настав хвилюючий момент підведення підсумків. Три з семи номінацій гран-прі дісталися закарпатцям. Серед поетів – міжгірчанка Оксана Крьока, в журналістиці – ужгородець Василь Малишка, в літературно-музичній композиції – керівник Мукачівського відділення МАЛІЖ Магдалина Фенцик.
Варто наголосити, що без нагород не залишився жоден з учасників і це є своєрідним неписаним правилом організаторів свята. І хто, де й ким би потім не став і не працював – головне, аби в їхніх душах не згасав живлющий вогник творчості, вогник краси. А краса, як відомо, врятує світ. Ну, може не увесь світ, а конкретну особу, бо краса – це від Всевишнього. А в горах до Бога справді так близько.
Воістину – це так по-Божому: у світ з красою йти...
Андрій ДУРУНДА,
член Національної спілки письменників України,
почесний професор і проректор Малої академії літератури і журналістики
У СВІТІ ТВОРЧОСТІ І МРІЙ
Відбувся VIII Міжнародний фестиваль юних поетів, прозаїків, митців малюнку, фото, журналістики, авторської пісні та літературно-мистецьких композицій «Рекітське сузір'я – 2011». На жаль, не в селі Рекіти на Коваликовому полі, а в районному центрі смт. Міжгір'я, куди за об'єктивних причин, зокрема, фінансових та незадовільним станом доріг годі дістатися.
Цьогоріч львівська група учасників та гостей фестивалю добиралася потягом Львів-Ужгород до ст. Воловець, а звідти шкільними автобусами 45 хвилин їхали серпантинами гірських доріг до Міжгір'я. На подвір'ї Міжгірського ліцею було вже чимало дітей з інших областей України. Нас урочисто зустрічали (як і інші групи) з пишним короваєм на вишитому рушнику. Радісні усмішки, щирі обійми та поцілунки - бо ж знову зустрілися друзі. Накрапав теплий грибний дощик, як і кожного разу о цій порі року, але він не завадив розгорітися великій ватрі, розкладеній перед ліцеєм... Слова привіту, зворушливі зустрічі друзів та нові знайомства не міг загасити навіть дощ, що під вечір значно посилився.
Що там дощі, як сонце у серцях,
Усмішки друзів і краса карпатська
І першого кохання ніжний птах
Торкнути може кожного зненацька.
Бо тут живуть і дружба, і любов
Ще й музам тут судилося витати
Аби найкращих виділити знов
І пальму першості подарувати.
Ховається майбутнє серед гір
До нього стежку не одну здолати
Можливо з когось виросте Шекспір,
А хтось картини буде як Гоген писати.
Дитинство, юність відлетять удаль,
Відкривши зрілості сторінку свіжу
Та не забудеться ніколи фестиваль
Наставники та друзі із МАЛіЖу.
Наступний ранок почався з відкриття фестивалю на сцені, спорудженій перед Міжгірським профліцеєм. Звучать гімни – України та МАЛіЖу. Учасників, організаторів та гостей фестивалю вітають державні мужі, яких представляє засновник фестивалю, ректор МАЛіЖу, заслужений журналіст України, письменник Василь Тарчинець. А потім кожна група учасників виступає із своїм привітальним художнім номером. Між виступами слова привіту та захоплення цим прекрасним дійством висловили почесні гості фестивалю: Вільям Ламптей з Гани, Лінда Бенжамін та Віктор Бізіко з Нігерії, я ж представляла творчу інтелігенцію української діаспори в Чикаго, зокрема, літературно-мистецьку організацію «Чиказька богема».
Дуже приємно було бачити африканських студентів, для яких перебування на фестивалі стало хорошим уроком по вивченню українських традицій, фольклору, пісень. Вільям Ламптей набуває в нашій країні вже третій медичний фах і його українська мова краща ніж у деяких жителів України.
7 липня почався напружений трудовий день. Працювали журі у семи номінаціях. Номінантів визначали за віковими групами 3-4 класи, 5-7 класи та 8-10 класи.
Під час фестивалю діти мали можливість ближче познайомитися із незрівнянною красою Закарпаття, беручи участь в організованих з цією метою екскурсіях. Незабутнє враження справило чарівне високогірне озеро Синевир, захоплюючий водоспад Шипіт, наповнене музеями село Колочава. Всі дні по вінця були заповнені працею, поїздками, активним відпочинком. Не обійшлося і без дискотеки.
Закриття фестивалю відбулося у Будинку культури, де нагороджували переможців. Цьогоріч було засновано дві іменні премії, ініціаторами яких стали Почесний президент МАЛіЖу, співзасновник фестивалю, двомовний поет, член Національної спілки письменників України, Герой Козацтва України Володимир Ковалик та член Ученої ради МАЛіЖу, письменниця, кандидат педагогічних наук, лауреат Огієнківської премії Лідія Шевело. В номінації малюнок нагороди – мінікопії своїх насправді скульптурних шедеврів вручав відомий художник, член Національної спілки художників України, уродженець Міжгірщини Михайло Белень.
Закарпатська обласна адміністрація виділила для подарунків мікрохвильові печі. Дуже добре, що ніхто з учасників фестивалю не залишився без подарунка. А ті, хто брав участь заочно отримають їх поштою. Серед таких і прекрасна юна поетеса – українська парижанка Наталочка Боднарчук, яка отримала спеціальну відзнаку від Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, ректора МАЛіЖу та почесного президента фестивалю, Героя Козацтва України – Володимира Ковалика.
Фестиваль завершився. Урочисті слова його натхненника і організатора Василя Тарчинця та Гімн України і МАЛіжу не одне серце заставили защеміти, а з очей скотитися сльозі. Діти поверталися додому – у Львів, Одесу, Теплодар, Полтаву, Київ, Бровари, Рівне, Кузнецовськ, Івано-Франківськ, Кіровоград…
Фестиваль – дійство красиве, а дитячий і для юних талантів ще й необхідний. Але один Бог знає скільки зусиль і часу, а часом і здоров'я потрібно докласти, щоб його організувати, провести і завершити.
І, звичайно, левова частка роботи припадає на засновника фестивалю, ректора МАЛіЖу Василя Тарчинця. Його невичерпна енергія, організаторські здібності та безмежна любов до дітей вже вісім років поспіль дарують обдарованій дітворі «планету добра», вводять їх у світ творчості і мрій.
Ольга ЦАРИЦАНСЬКА,
спецкор поетеса, член Української Асоціації письменників,
заступник головного редактора газети-журналу для школярів «СУЗІР'Я»
ФОТОРЕПОРТАЖ
