Нелегко написати і видати книгу
На інтеграційному курсі німецької мови, який відвідують представники багатьох країн, у тому числі й України, я мала можливість познайомитися з автором книжки «Чарлі» Василем Тарчинцем. Під час особистої розмови з ним дізналася, що він завершує роботу над дитячою книжкою, написаною в місті Санкт-Інгберт, де перебуває разом із дружиною Валентиною на тимчасовому захисті від війни та проходить лікування. Він мріє видати книжку трьома мовами: українською, німецькою й англійською. Переклад його оповідань здійснили в Україні: німецькою — літератор і перекладач із Ужгорода Владислав Юрош, англійською — його син Мар’ян.
Згодом мова зайшла про те, чи не могла б я прочитати перекладені німецькою мовою тексти і, за потреби, внести правки. Відверто кажучи, я розгубилася, адже раніше ніколи цього не робила — моє ремесло інше. Але відмовити панові Василю не змогла. Відповіла, що спробую, і попросила надіслати тексти на мою електронну пошту.
Наступного дня я отримала оповідання і відразу, не відкладаючи в довгу скриньку, взялася до роботи. Прочитала все на одному подиху, хоча в текстах помітила деякі речення, які могли бути незрозумілими для німецьких читачів. Акуратно виписала їх і почала міркувати, як виправити, не втративши змісту та авторської манери викладу.
Найскладнішим було те, чи зрозуміє автор мої правки, адже я не володію українською мовою, тим більше літературною. Я запропонувала скористатися Google-перекладачем. Було приємною несподіванкою, що пан Василь успішно впорався з цим завданням. Відтоді розпочалася наша активна творча співпраця.
Працюючи над його творами, я відкрила для себе багато нового. Передусім переконалася, що автор пише для дітей зрозумілою літературною мовою, заохочуючи їх до діалогу. І хоча я давно живу в Німеччині, багато чого відкрила для себе вперше.
Одного разу, на прохання українського журналіста і письменника, я пішла з ним до міської бібліотеки. У фойє він звернув увагу на німецьку швейну машинку «Зінгер» і згадав, що колись на такій працювала його мама Марія. Він навіть зробив кілька фото цього унікального раритету. Наступного дня надіслав мені чудову розповідь про те, як і коли ця необхідна річ з’явилася в їхній родині. У той час нелегко жилося сім’ям, особливо багатодітним, у яких зростав і Василь.
Дуже змістовною й корисною була також розмова із завідувачкою бібліотеки. Вона прислухалася до нашої пропозиції провести зустріч українського письменника з юними читачами. Ймовірно, це відбудеться після виходу книжки. Автор був дуже радий і тому, що мав змогу подарувати бібліотеці свої книги. Тепер українські діти, яких чимало в Санкт-Інгберті, матимуть змогу прочитати твори свого співвітчизника.
Поява книжки українською та німецькою мовами є визначною подією для нашого краю. Я не пригадую подібного випадку, щоб хтось із митців України здійснив такий проєкт тут.
Автор також має намір подарувати книжку з автографом федеральному канцлеру Німеччини Фрідріху Мерцу, федеральній міністерці освіти і у справах сім’ї Каріні Прін, а також Президенту України Володимиру Зеленському, міністру освіти і науки України Оксену Лісовому та іншим поважним особам Німеччини й України.
Вважаю, що дитяча книжка «Чарлі» Василя Тарчинця може бути використана як на уроках, так і в позакласній роботі з учнями, які вивчають українську, німецьку та англійську мови.
На власному досвіді, працюючи разом з автором, я переконалася, наскільки складно написати книжку, перекласти її кількома мовами й видати. Тут необхідні талант, наполегливість, велика організаційно-творча праця та вміння співпрацювати з перекладачами, художниками, дизайнерами й видавцями.
Я була щиро захоплена цією важливою, натхненною жертовною працею пана Василя. Особливо приємно, що до створення книжки він спонукає юних художників, які за його оповіданнями створюють ілюстрації персонажів.
У цьому виданні за результатами конкурсу відібрано й уміщено кольорові малюнки авторів із Кривого Рогу, Полтави та Мукачева. Безперечно, ці школярі будуть щасливі отримати від автора книжку й сертифікати редактора-ілюстратора. Їхні роботи також буде подано на конкурс ХХІІІ Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я–2026», який щороку проводиться в Україні.
Видання книжки — справа також непроста. Як розповідав пан Василь, частину коштів він разом із дружиною виділили зі своєї невеликої пенсії, а решту сподіваються отримати від друзів, знайомих і близьких.
Вірю, що письменник Василь Тарчинець, як справжній оптиміст, зуміє подолати всі труднощі та успішно видати цю й наступні книжки.
Успіхів Вам, пане Василю!
Nachwort
der Beraterin und Korrektorin Brigitte Messinger
Es ist nicht leicht, ein Buch zu schreiben und zu veröffentlichen.
In einem Integrationskurs für Deutsch, den Menschen aus vielen Ländern, darunter auch aus der Ukraine, besuchen, hatte ich die Gelegenheit, den Autor des Buches „Charlie“, Vasyl Tarchynets, kennenzulernen. In einem persönlichen Gespräch erfuhr ich, dass er die Arbeit an einem Kinderbuch abschließt, das in der Stadt St. Ingbert entstanden ist, wo er sich zusammen mit seiner Frau Valentina unter vorübergehendem Schutz vor dem Krieg aufhält und sich in Behandlung befindet. Sein Traum ist es, das Buch in drei Sprachen zu veröffentlichen: Ukrainisch, Deutsch und Englisch. Die Übersetzung seiner Erzählungen wurde in der Ukraine angefertigt: ins Deutsche vom Schriftsteller und Übersetzer aus Uschhorod, Vladyslav Jurosh, ins Englische von seinem Sohn Marian.
Später kamen wir darauf zu sprechen, ob ich die ins Deutsche übersetzten Texte lesen und gegebenenfalls Korrekturen vornehmen könnte. Ehrlich gesagt war ich zunächst ratlos, denn so etwas hatte ich zuvor noch nie gemacht – mein Beruf ist ein anderer. Doch ich konnte Herrn Vasyl nicht ablehnen. Ich antwortete, dass ich es versuchen würde, und bat ihn, mir die Texte per E-Mail zuzusenden.
Schon am nächsten Tag erhielt ich die Erzählungen und machte mich sofort an die Arbeit. Ich las alles in einem Zug, bemerkte jedoch einige Stellen, die für deutsche Leser möglicherweise nicht ganz verständlich waren. Sorgfältig notierte ich diese Passagen und überlegte, wie sie sich korrigieren ließen, ohne den Sinn und den Stil des Autors zu verlieren.
Die größte Schwierigkeit bestand darin, ob der Autor meine Änderungen verstehen würde, da ich die ukrainische Sprache – erst recht die literarische – nicht beherrsche. Ich schlug vor, den Google-Übersetzer zu nutzen. Es war eine angenehme Überraschung, dass Herr Vasyl diese Aufgabe erfolgreich meisterte. Von da an begann unsere aktive kreative Zusammenarbeit.
Bei der Arbeit an seinen Texten entdeckte ich vieles neu. Vor allem überzeugte ich mich davon, dass der Autor für Kinder in einer klaren literarischen Sprache schreibt und sie zum Dialog anregt. Obwohl ich schon lange in Deutschland lebe, habe ich dabei vieles zum ersten Mal erfahren.
Eines Tages ging ich auf Bitte eines ukrainischen Journalisten und Schriftstellers mit ihm in die Stadtbibliothek. Im Foyer machte er mich auf eine deutsche Nähmaschine „Singer“ aufmerksam und erinnerte sich daran, dass einst seine Mutter Maria an einer solchen gearbeitet hatte. Er machte sogar einige Fotos dieses einzigartigen Stücks. Am nächsten Tag schickte er mir eine wunderbare Erzählung darüber, wie und wann dieser notwendige Gegenstand in ihre Familie kam. Damals war das Leben für Familien, besonders für kinderreiche, zu denen auch Vasyl gehörte, nicht leicht.
Sehr gehaltvoll und nützlich war auch das Gespräch mit der Leiterin der Bibliothek. Sie zeigte sich offen für unseren Vorschlag, ein Treffen des ukrainischen Schriftstellers mit jungen Leserinnen und Lesern zu organisieren. Wahrscheinlich wird dies nach der Veröffentlichung des Buches stattfinden. Der Autor freute sich auch darüber, der Bibliothek seine Bücher schenken zu können. Nun werden die ukrainischen Kinder, von denen es viele in St. Ingbert gibt, die Möglichkeit haben, die Werke ihres Landsmannes zu lesen.
Das Erscheinen des Buches in ukrainischer und deutscher Sprache ist ein bedeutendes Ereignis für unsere Region. Ich kann mich an keinen vergleichbaren Fall erinnern, in dem ein Künstler aus der Ukraine hier ein solches Projekt verwirklicht hat.
Der Autor beabsichtigt außerdem, ein signiertes Exemplar des Buches dem deutschen Bundeskanzler Friedrich Merz, der Bundesministerin für Bildung und Familie Karin Prien sowie dem Präsidenten der Ukraine Wolodymyr Selenskyj, dem Bildungs- und Wissenschaftsminister der Ukraine Oksen Lisowyj und weiteren angesehenen Persönlichkeiten Deutschlands und der Ukraine zu überreichen.
Ich bin der Meinung, dass das Kinderbuch „Charlie“ von Vasyl Tarchynets sowohl im Unterricht als auch in der außerschulischen Arbeit mit Schülerinnen und Schülern eingesetzt werden kann, die Ukrainisch, Deutsch und Englisch lernen.
Aus eigener Erfahrung in der Zusammenarbeit mit dem Autor habe ich erkannt, wie schwierig es ist, ein Buch zu schreiben, es in mehrere Sprachen zu übersetzen und zu veröffentlichen. Dazu bedarf es Talent, Ausdauer, großer organisatorischer und kreativer Arbeit sowie der Fähigkeit, mit Übersetzern, Künstlern, Designern und Verlegern zusammenzuarbeiten.
Ich war aufrichtig beeindruckt von dieser wichtigen, inspirierenden und selbstlosen Arbeit von Herrn Vasyl. Besonders erfreulich ist, dass er junge Künstler zur Mitarbeit anregt, die zu seinen Erzählungen Illustrationen der Figuren gestalten.
Für diese Ausgabe wurden auf Grundlage eines Wettbewerbs farbige Zeichnungen von Autorinnen und Autoren aus Krywyj Rih, Poltawa und Mukatschewo ausgewählt und aufgenommen. Zweifellos werden diese Schülerinnen und Schüler glücklich sein, vom Autor ein Buch sowie Zertifikate als Redakteur-Illustrator zu erhalten. Ihre Arbeiten werden außerdem beim XXIII. Internationalen Festival junger Talente „Rekitske Susirja–2026“, das jährlich in der Ukraine stattfindet, eingereicht.
Auch die Veröffentlichung des Buches ist keine einfache Angelegenheit. Wie Herr Vasyl berichtete, haben er und seine Frau einen Teil der Kosten aus ihrer bescheidenen Rente aufgebracht, während sie den Rest durch Unterstützung von Freunden, Bekannten und Verwandten zu decken hoffen.
Ich bin überzeugt, dass der Schriftsteller Vasyl Tarchynets als wahrer Optimist alle Schwierigkeiten überwinden und dieses sowie weitere Bücher erfolgreich veröffentlichen wird.
Viel Erfolg, Herr Vasyl!
Коментар Марії Селехман у групі МАЛіЖ
Це, у наш час лихоліття , найприємні ша подія цієї весни, коли в місті Санкт- Інгберг, де зараз тимчасовіо проживає і перебуває на лікуванні наш заспівувач дитячого руху МАЛІЖ - Василь Федорович Тврчинець з дружиною, пані Валентиною знайшов нових, справді щирих і вірних друзів, які оцінили його письменницький хист, допомогли його мрії, втілилися в життя, здійснитися, вчасно підтримали із вдалим перекладом на німецьку та англійську його син Мар'ян, підсилили віру талановитого автора, що це його видання буде не лише повчальним, але і цінним та корисним для дітей. Зараз вони лише входять у життя, формуються як особистості, пізнають навколишній світ і колись дбатимуть про його наповнення природньою фауною і флорою, щоб наша земля залишалася райським куточком землі і завжди радувала людей своїм природнім багатством . Ще раз сердечна наша подяка І висловлене Вам, Василю Федоровичу наше захоплення від маліжан Виноградівщини і передавайте наш низький уклін чарівній і доброзичливій, чуйній і відданій своїй справі волонтерці-коректорці німецьких текстів, авторці післямови Брегіті Месінгер.
