У День Святого Василя ц.р. відсвяткував славний ювілей – 70-річчя з дня народжений мужній син Срібної Землі – великий друг усіх маліжан і просто чудова людина – Василь Михайлович Дерич. Ми бажаємо йому довгих і щасливих років життя, добра і затишку у сімейній оселі, щирих і вірних друзів, щастя й миру на многая і благая літа.
Вервицею проходять покоління красивих, роботящих, чесних, мудрих і свободолюбивих людей, що з незапам'ятних часів населяють цей благодатний, до щему в серці прекрасний куточок нашої Землі. Відходять покоління та кожне залишає пам'ять про тих, хто не лише жив, працював і любувався цією неземною красою, але і згорав, світячи іншим.
Неймовірну енергію добра, любові, творення акумулює в собі цей сивочолий життєрадісний чоловік, якого знає вся Верховина. Це – за останньою посадою – голова Міжгірської райдержадміністрації, нині громадський діяч, почесний професор Малої Академії літератури і журналістики, Василь Михайлович Дерич.
Саме на цій, державній посаді, в час коли третє тисячоліття ще з більшою відвертістю стало показувати світу занепад моралі, екологічний трагізм, безупинну руйнацію гармонії Людини і Природи, а стихійні катаклізми дедалі частішають, щоб протистояти цим зловіщим вищам, щоб залишити майбутнім поколінням і спадщину, і пам'ять необхідні ясність розуму, твердість духу, чіткість дій, якраз ті якості, що і притаманні Василю Михайловичу. Він відноситься до тієї інтелігенції, діяльність якої почалася в 70-і роки минулого століття в надрах Верховинських просторів під впливом «культу духовності», самовдосконалення та повної самовіддачі, і якій в час побудови молодої Української держави судилося формувати ідеали свого народу, його етику і естетику, його національну свідомість.
З дитинства Василь Михайлович зрозумів, що досягнення мети – це тяжкий щоденний труд, без якого мрії опускають свої крила, а вогник мети гасне назавжди. І все, чого досягнув герой цієї книжки у своєму житті, що зробив для блага своїх земляків – плід щоденної наполегливої праці.
Дорога життя Василя Михайловича не була встелена трояндами хоча колючок і вистачало та його сила волі, стремління до дії і свята любов до людей долали усі перешкоди.З малих літ і до поважної сивини зоря його душі горить яскравим полум'ям, запалюючи одних та світячи іншим.
Моя ж думка про цю неординарну особистість вилилася в такі римовані рядки:
Літа пролітали, мов птиці,
Свій шлях вибираючи вдало
І дух ваш сталевої криці
Ніщо у житті не зламало.
Долали Ви всі перешкоди,
Працюючи в поті чола,
Бо гір неподоланна сила
В душі назавжди проросла.
Міжгір'я своє підіймали
Могуттям сміливих ідей,
В них розум і душу вкладали –
Творили добро для людей.
Ваш слід на Землі дивограєм,
Не стерти його вже вітрам,
За службу Міжгірському краю
Карпати вклоняються Вам.
Мов птиці літа пролітають
На крилах – прожитого велич,
Минуле живе, не згасає
Та в мріях, в майбутньому Дерич!
Ольга ЦАРИЦАНСЬКА,
поетеса, заступниця головного редактора газети-журналу
«Сузір'я Фест»
ГОРИ ТОНУС ПІДНІМАЮТЬ
Василю Деричу присвячую
Нехай моє привітання
Нині вас вражає.
Ваша слава, ваша праця
Вершин досягає.
Душа моя веселіє,
Бадьорять Карпати.
Знаю: кожен з вас уміє
Ювілей справляти.
Гори тонус піднімають
І грають трембіти.
З ювілеєм вас вітають
Маліжанські діти.
Ви красивий і вродливий.
Хай вам Бог допомагає.
Фестиваль не загорами –
Міжгір’я чекає.
Ангеліна ОБОРІНА,
проректор, почесний академік МАЛіЖ,
член Національної спілки журналістів України,
лаурат Міжнародної літературної премії "Кредо Франка"
Коментарі
Рекітського сузір"я!!!
шановному ювіляру! Бажаємо здоров'я, щастя, наснаги й життєвих радощів