На другий день Нового року Василь Тарчинець, ректор МАЛіЖ відзначає День народження. Буде багато привітань від дітей та їх наставників, а особливо від маліжан. Я також щиро вітаю нашого дорогого Василя Федоровича і зичу йому міцного здоров'я, добра, сімейного затишку і творчості. Хочу поділитися з Вами розповіддю про видатну людину, міжнародного громадського діяча, хрещеного батька усіх маліжан.
З роси Вам і води, пане Ректоре!
Знаючи воістину творчу, працьовиту вдачу Василя Федоровича Тарчинця, його симпатії до талановитих дітей, обдарованих Богом, можна вважати, що його труди і дні втілені у своєрідну журналістсько-письменницьку панораму.
Про Василя Федоровича нелегко писати. Зустрічаючись, розмовляючи з ним, я щоразу відкриваю для себе нові деталі і подробиці, що істотно доповнюють образ письменника, журналіста і людини. Ці деталі осявають по-новому все його життя, щедре на добро, постійне і чисте. Він весь в собі, у своїх перживаннях і думках. Його людяність йде в парі з надзвичайною благородністю, чесністю в стосунках з людьми, з природою, з великим відчуттям обов'язку.
Пам'ятаю нашу першу зустріч. Відверто кажучи, коли мені, як поетесі, запропонували поїхати на 4-й фестиваль МАЛіЖ, не було особливого бажання: чужа область, чужі люди, гори, що дихають ранковим холодом. Так почалася моя перша мандрівка в Міжгір'я на фестиваль, який проходив на вершині гори, на Коваликовому полі.
В першу ж хвилину мого перебування на фестивалі я пошкодувала про своє незадоволення поїздкою. Яка краса! Як цікаво! Які таланти!
Іду знайомитись з ректором Академії Василем Тарчинцем. Але чому він сидить такий сумний і одинокий? Кругом весело. Йде підготовка до виступів. Серце підказало, що у цієї людини якісь проблеми. Привіталась і вловила риси беззахисності. Я положила свою руку на плече Василю Федоровичу. Можливо, моє тепло душі передалось йому, можливо, якась довіра чужій людині, але після знайомства зав'язалася цікава розмова, а потім і відкриття душевної болі. Не буду називати імена тих. хто годину назад жорстоко образив тоді Василя Федоровича. Бог їм суддя. Люди, які завидують іншим, критикують всі заходи, не маючи жодного поняття по проведенню їх, підставляють і пліткують, не мають права виховувати дітей. Це моя думка.
Якась сила мене штовхнула до долі ректора. Заспокоїла його, дала слово допомоги у всьому. Так зав'язалась наша дружба і спільна робота. І так до сьогоднішнього дня.
А знаєте, яка цікава біографія Василя Федоровича? Його дитинство нагадує історію видатних поетів і знаменитостей. Для мене це було, наче казка. А розповіли мені односельчани ректора, які з любов'ю до нього завжди приходили на його заходи і приносили смачні національні страви, говорячи при цьому: «Це щоб він не забував, що він наш земляк і що ріс на наших очах». Цих смакот хватало і для наших маліжан. Люди тут прості і досить гостиприємні.
Ото ж, Василь Федорович Тарчинець (з вуст родичів і односельчан, яким я дала слово не називати їх імена). Василько був дуже цікавим хлопчиком. Часто пропадав у лісі, бігав до річки і милувався горами та звуками трембіт. Щось малював, щось писав або довго сидів на травичці і грівся на сонці.
Босоноге хлопчисько
По лісі блукало…
Читало, писало
І, навіть, співало.
Питливе, без страху
І з хліба кусочком
Ділив свій сніданок
Із кимсь на пеньочку.
Пташина прилине –
Нахабний горобчик.
Протягував ручки
До нього наш хлопчик.
Змалечку Василь тягнувся до книг. Але найбільше любив писати замітки до районної та юнацьких газет.
Юнак верховинський таїв в собі дар,
Писав гарні твори, коли був школяр.
Призер-конкурсант і диктор, турбаза –
Роботи багато приплинуло разом.
Отак, крок за кроком, зустрічаючись з друзями і дружиною Василя Тарчинця, вірною його помічницею і неймовірною красунею пані Валентиною та з військово-службовцями, мої сторінки біографії ректора МАЛіЖу все збільшувались.
Хай вашу душу сонце зігріва,
Не зупинить вас на стрімких дорогах.
Бо ви – людина СЛОВА і ПЕРА
І дар ваш істинно від Бога.
Василь Федорович – неперевершений організатор, мудрий ректор, має рідкісний дар спілкування, заряджений дивовижною енергією, гарний комунікатор, уміє «розговорити» співбесідника.
Усі ми в житті шукаємо людей, з котрими перебуваємо на однакових вібраціях. Його бажання жити щасливо, його бажання робити людей навколо щасливими.
Робота Василя Федоровича пов'язана з безперервним створенням текстів для газет і журналів, з примноженням в світі добра, боротьбою за справедливість, приносити за допомогою Слова у дитячих творах цінні інформації про дружбу і любов.
Василь Федорович – це людина СЛОВА і ПЕРА, претендент на роль «володаря думок». Саме до нього сьогодні тягнеться за авторитетним словом вся наша маліжанська армія дітей.
Хто побував на фестивалях МАЛіЖ, зрозуміє, які розкриваються максимальні можливості наших юних обдарувань. Діти люблять свого ректора, називаючи його батьком, За п'ятнадцять років існування МАЛіЖу багато наших маліжан закінчили вузи і кожен рік, мов птахи, прилітають у Міжгір'я.
На сьогоднішній день Василь Федорович Тарчинець – головний редактор всеукраїнської літературно-мистецької газети «СУЗІР'Я ФЕСТ», заступник голови Правління Міжнародного центру ЮНЕСКО, заслужений журналіст України, письменник, ректор Міжнародної академії літератури і журналістики, Почесний академік МАЛіЖ, член Міжнародної асоціації письменників, лауреат Всеукраїнської літературної премії «Гілка Золотого Каштана», автор 16 книг та відеофільмів, засновник Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір'я», керівник першого в Україні Дитячого музею літератури і журналістики, почесний житель села Рекіти Міжгірського району, що на Закарпатті, полковник у відставці Збройних Сил України, генерал-лейтенант Українського козацтва.
Село Рекіти – Божий дар для вас.
Вся Україна, діти і дорослі люди
За все, що ви зробили й робите для нас
Вас люблять і ніхто вас не забуде.
Коли Василь Федорович появляється в Закарпатті, гори радіють, дерева кланяються і всміхається сонце, впізнають свого хлопчика Василька, який дуже любив природу, вмивався водою гірських рік, оберігав кожну гілочку дерев, грів на сонці замерзлих звірів, дякував Богу за ягоди, гриби і кусок хліба. Так і дорослі земляки пам'ятають добрі справи хлопчика, а нині кланяються йому, як високій професійній особі, шлях якої довготривалий і тернистий.
Так, Василь Тарчинець на своїй професійній вершині набув авторитетності і глибоких знань. А це наслідок багаторічної невтомної праці.
А як зворушливо про спільну працю говорить дружина Василя Федоровича, наша невтомна трудівниця і помічниця Валентина Тарчинець:
Благословив Господь нас працювати
Для гарних справ, життя й любові,
Усім допомагати, зраду не пускати,
Щоб дітям України дні були медові.
Свої щирі слова я адресую шановному пану ректору, людині, яка чесно іде по життю, чесно і професійно виконує непрості завдання. Ціную його працю для України, а значить для дітей і усіх нас, східняків і західняків. Хочу сказати, що на таких людях, як він, тримається Україна.
Будьте ясним сонцем, зіркою з небес,
Ще даруйте людям тисячі чудес,
Будьте теплим вітром надворі,
Щоб жилось щасливо нашій дітворі.
P.S.
Вельмишановний наш і дорогий пане РЕКТОР!
Сьогодні у Вас велике і сімейне свято – день народження. Але воно торкається і нас, Ваших вірних друзів, і маліжан, і родини, і, навіть, тієї землі, де Ви народилися і де пройшло Ваше дитинство.
Ви заслужили на красиві слова, які мають особливу вагу і чарівну силу – властивість збуватися.
Тож нехай збудуться наші побажання для Вас – бути щасливим, здоровим, повним сили і енергії, а душа була наповнена звуками прекрасної музики, яку дарувала б Ваша чарівна дружина.
Спасибі, Василю Федоровичу, що Ви у нас є, що ведете за собою цілу армію обдарованих Богом дітей, допомагаєте усім і хочеться працювати разом з Вами, ділитися досвідом, переносити разом всі негаразди. Адже Ви так багато зробили!!! Фактично все тримається на Вас. Іноді дивлюся збоку і думаю: скільки у цій людині сили і любові до дітей! Бачила, якою ціною Ви проводите фестивалі. А це така відповідальність. Кожен день виснажував Вас так, що ми молилися за Вас. Хай Бог дає Вам і нам силу та добросердечних спонсорів. Надіюся, що такі люди ще не перевелися.
Ваш день народження відкрив нам Новий рік! Можливо, той кумедний і трохи вредний гризунчик щурик принесе нам щось красиве, нове, добре, багате і веселе для всіх.
Вітаємо Вас з Днем народження, з Новим роком і Різдвом Христовим!
Вітаю вас від сонця і калини,
І від Міжгір’я і родини,
Від маліжан усіх країн
І моїх слів, завжди без змін.
Бо я для вас прошу у Бога,
Щоб лиш здоровим кликала дорога.
Я не питаю, скільки років вам,
Бо зрозуміло: ви молодий не по рокам.
Ще будете творити для дітей дива,
Адже ви мудрий і дуже світла голова.
Нехай в житті вам добре повезе
І Щур у вас нічого не згризе.
Ангеліна ОБОРІНА,
поетеса, член Національної спілки журналістів України, проректор і академіке МАЛіЖ,
лауреат Міжнародної літературної премії «Кредо Франка»
Коментарі
Зимового Вам міцного здоров'я, весняного синьоокого натхнення, літньої сили й наснаги, осінніх статків і бадьорості на довгі благії літа!
На незбагненному цім світі,
Де на долоні все, як є,
Вам День народження привітно
Сьогодні руку подає.
Нехай Вас Бог благословляє,
І від людей Вам буде шана,
А щедра матінка-земля
Дає наснагу Вам щорана!
Живіть щасливо сотню літ
На втіху всій своїй родині!
Хай Бог Вас береже від бід
У нашій славній Україні!!!