Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (4 голосів)

a rad rek blog

Оповідання написано в Кракові про двох дивовижних песиків - Радика і Рекса

 

На схилі літ відставний підпоручик Війська Польського перебрався на постійне місце проживання у село. Добре велося йому там. Мешкав в окремій кімнаті, прокидався рано. Після фізичної зарядки і сніданку порався на землі – вирощував овочі і зелень, прибирав подвір’я. Щоправда, часом сумно було йому, особливо, коли зайнятий роботою син, не часто навідувався в село. І тут раптом виникла ідея - придбати собі чотирилапого друга. На це погодився також його син. Буквально за кілька днів він приніс невелике миле цуценя, якому обидва дали влучну кличку «Радик». Cаме тоді син сказав батькові: «Буде у тебе надійний помічник і добрий порадник». Песик, немов все розуміючи, лише махав хвостиком і віддано дивився в очі новим господарям. Доволі швидко осоївся він у сільській оселі. І, що найголовніше, не перебирав харчами, мав свої іграшки, забавлявся ними, немов маленька дитина. Тішився з цього його господар, який виховував Радика слухняним і добрим…

Понад усе песик любив гуляти на подвір’ї. Тут він ховався під гілками смерек, які звисали над самою землею, старанно працював і на пісочниці – виривав глибокі ями, або закопував їх, любив також поганяти м'ячиком, пограти в інші ігри. Так минуло кілька років...

У великій дружбі і мирі жив Радик зі своїм добрим господарем. Аж тут раптом, як сніг на голову, занедужав старенький і нічим собі зарадити не може. Засумував від того Радик – увесь день не відходив від ліжка хворого, скиглив, перестав їсти. З болем у серці дивився на все це син батька, який навіть кілька тижнів не ходив на роботу. Але, дякувати Богу, скоро його тато видужав і вже міг самостійно пересуватися хатою і себе обслуговувати. Гірше було з Радиком. Він майже не виходив на вулицю, лише за своїх протреб. Буквально за кілька тижнів занепала тваринка – одна шкіра і кості...

Треба було щось робити. А що? Поговорив про все це син батька зі своїм добрим товаришем - ветеринарним лікарем. Той дав добру пораду – знайти Радику чотирилапого друга. І то такого, аби Радик визнав його, заприятелював. А Радик вдався таким, що навіть на дух не підпускав до себе інших братів. Спробуй підшукати...

Та все ж сталося не так, як гадалося.

Одного разу син батька-підпоручика, прогулюючись лісом,  побачив невеликого песика, який скавулів під деревом від голоду і холоду. Змилостивився над ним лісовий мандрівник. Підійшов і поділився канапкою з сиром та ковбасою, яку припас для Радика. Тваринка жадібно проковтнула частунок і болісними очима  дивилася на свого рятівника. Стиснулося від болю його серце. Він взяв бездомного цуцика на руки, немов малу дитину, пальцями рук розчесав, як міг, збиту місцями у невеликі гулі шерсть. І не біда, що недоглянута тваринка забруднила рукави сорочки й куртки.

Дорогою додому Радик жодного голосу не подав і не ревнував, що  на руках його господаря не він, а якийсь чужинець.

Не один і не два дні сплинули після того, коли переляканий до безтями песик наважився  ночувати разом з Радиком у коридорі, їсти  і не оглядатись на всі боки. Довго не відкликався песик і на нову кличку Рекс, але з часом звик до неї, проте завжди тримався осторонь – боявся всього. Можна тільки здогадатися, шо свого часу над тваринкою познущалися нелюди, залишивши його, нещасника, самотнього у лісі.

Тепер він має надійного і вірного друга Радика, за яким завжди йде позаду, виходить і заходить в коридор другим.

Не раз і не два Радик намагався щиро поговорити зі своїм молодшим побратимом. Але той поводився  стримано і не наважувався на відверту  розмову,  просив  зробити це іншим разом.

Такий час настав. Одного разу, смачно поснідавши, песики гралися на зеленому   лужку і грілися на теплому сонці. Радик збагнув, що тепер саме час поговорити з Рексом і попросив його розповісти, де він жив до цього часу.

– Ой, що тобі сказати? Спочатку добре мені велося – жив у багатого господаря, мав свою кімнатку і ліжечко, їв все смачненьке й досхочу. Але не довго це тривало.

– Не знаю чому, але раптом господар вирішив мене позбутися. Темної ніченьки вивіз  у ліс і залишив напризволяще. Куди подітися я не знав й завив від розпачі. Вийшло, що на свою голову. На мій лемент прибіг  вовк з оскаленими зубами  і хотів було накинутися на мене, але якимсь дивом  вдалося втекти. Добре, що ти цього не зазнав, бо у лісі свої звірячі закони, виживає тільки сильніший… Від усіх мені перепадало.  Ні за що і про що лупцювали палками злі люди, коли підходив до них попросити щось поїсти. Не мав я спокою ні вдень, ні вночі.-Добре, що живим залишився і у лісі надибав мене твій господар.  А далі , що тобі розповідати , ти й сам усе знаєш, бо живу я тут з тобою, немов в раю.

Звісно, Радик все знав, а тому підтримував свого  меншого друга чим міг, намагався аби той нічого не боявся…

Частенько з песиками трапляються доволі кумедні історії – тікають від свого господаря. Розшукують їх тоді усім селом і знову приводять додому.

Одного разу допомогли у розшуку утікачів поліцейські.  Вони тваринам особливо сподобалися. І ті знову вдалися до втечі. І цього разу на прохання господаря їх знову розшукали вартові порядку.

Мені  з дружиною Валентиною надзвичайно поталанило познайомитися і навіть два тижні гостювати у затишній оселі нашого  польського друга Марека, господаря  цих  дивовижних тварин, які з перших днів знайомства визнали нас за своїх. Можливо тому, що  Валентина пригощала їх приготовленими власноруч смаколиками.

Але й тут у собачому товаристві існують свої правила. Першим нізащо не візьме ласий шматочок Рекс, поступиться Радику. Рекс усього боїться. Його насторожує найменший рух і шурхіт, втікає від незнайомих людей, лячно підходить до вікон і дверей.

Часто чотирилапі приятелі дивують своїми хитрощами   господаря. Якось вони знову затіяли чергову аферу, яку до дрібниць обміркував Радик. Він  запропонував  Рексу зробити підкоп від тином і втекти.

Той на це аж ніяк не погоджувався, сказав, немов відрізав:

- Не буду я це робити. Ми втечемо від Марка, а він нас більше і на поріг хати не пустить. Краще нам відмовитися від такого, давай займімося   більш корисними справами.

Проте непосидючий Радик і слухати про це не хотів.

- Ти - боягуз і нічогісінько не тямиш,  не знаєш  і не цінуєш, що таке справжня свобода, вік тобі тут жити й нічого не бачити… Скоро пожалієш за все…

Демонструючи неабияку хоробрість, Радик попрямував до заздалегідь вибраного ним місця біля паркану, неподалік вхідних воріт. Прилаштувавшись тут, він широченними лапами вкопувався в землю, аж поки під тином не утворилася діра, у яку легко просунувся і опинився знову на волі.

- Яка краса, чисте повітря, спів пташок, а головне - свобода, роби, що тобі тільки заманеться…

Вечірні сутінки сповивали землю. Незабаром почав накрапувати дощ, який перетворився у зливу.

- Який жах? І ніде сховатися, - подумав Радик. Хотів було знову повернутися назад. Сунувся сюди-туди та нічого не бачить – суцільна темрява. Сховався бідолашний під кущем і весь тремтить від страху. Тільки тепер збагнув, що добре радив йому Рекс. Не варто було втікати з дому. Ой, не варто…

- А так ось я тут і сконаю і ніхто про це навіть знати не буде…

Аж раптом Радик почув  давно знайоме гудіння двигуна автомобіля його господаря.  Під’їжджаючи до воріт свого обійстя, господар побачив під кущем два вогники, які світилися, немов  крихітні ліхтарики. Чоловік відразу збагнув, що це один з його песиків. Вийшов з машини, підійшов ближче. Так і було. На мокрій траві лежав і тремтів від холоду Радик, очікуючи розплати за свою провину.

Але господар змилостивився над твариною лише стиха покартав, мовляв, не годиться його другові так чинити. Песик вислухав добрі настанови і як тільки Марек відкрив  хвіртку, Радик не ввійшов, а заскочив на подвір’я.

Після такої невдалої мандрівки шукач романтичних пригод більше ніколи не наважувався робити щось подібне. Спокійний за своїх улюбленців і господар – щоразу пригощає їх чимось смачненьким.

З самого ранку до пізнього вечора гуляють на подвір’ї два   друга – разом обідають, вечеряють і п’ють  воду з обладнаної поїлки. Частенько буває, що господар залишає їх самих на цілий день. Таке стається, коли Марек на роботі, займається спортом – літає на повітряній кулі, або доставляє гуманітарні вантажі до українського кордону.  Тваринки до цього звикли – не одразу з’їдають їжу і випивають воду - у обладнаній для цього автоматичній їдальні. У всьому тут свої правила. Єдине чого не вміють охороняти свій двір – нікого не чіпають, навпаки, рахують своїми.

Вони залюбки спілкуються і збавляються з дітьми,  раді кожній зустрічі з ними. Найбільше їм сподобався хлопчик з України Владик. Можливо тому, що він припас для них смачненьку ковбаску і сир, два зварених яєчка перед Пасхою.

З дозволу мами весь цей великодній провіант  хлопчик віддав  чотирилапим друзям. Після зроблених уроків він намалював цих чудових героїв мого оповідання і попросив мене розташувати  його твір у моїй новій книжці. А ще, юний художник мріє сконструювати і зробити затишний будиночок з автономним опаленням , їдальнею і спальнею. Тоді Мареку не доведеться щоразу забирати тварин з подвір’я до хати, а вранці знову виводити їх. Є у планах українського хлопчика разом з його новими польськими друзями проводити з Радиком і Рексом мандрівки до лісу, навчити їх переносити легкі речі, самостійно повертатися з лісу додому, йдучи попереду хлопчаків…

Двоє кумедних і доброзичливих чотирилапих особин мають чимало вірних і  добрих друзів, особливо не натішиться  ними пані Сабіна. Тваринки, немов маленькі діти, туляться до неї, дивляться на дівчину повними від радості очима, смакують ласими шматками їжі і відповідають за це взаємною любов’ю.

Радик і Рекс для родини Михалеців – дорогі і вірні друзі.

Коментарі  

julia_tatsynets
0 #7 julia_tatsynets 27.06.2022, 00:24
Прочитала оповідання… захоплює подих! Дуже гарно написано!
mariannapak
+1 #6 mariannapak 05.06.2022, 16:52
Прочитала оповідання на одному подиху.Видно, що автор дуже любить тварин, добре знає дитячу психологію і,безперечно,
прекрасно володіє пером.
Впевнена, що оповідь сподобається не тільки дітям, а й дорослим.
Чекаємо від Вас, пане ректоре, нових творів
Ісаєвич
-1 #5 Ісаєвич 22.05.2022, 21:35
Підтримую думку про книжку і мультфільм з однойменною назвою "РАДИК І РЕКС". Вийде супер класна робота. Вітаю автора!
taras2504
+2 #4 taras2504 22.05.2022, 16:04
Варто видати окремою книжечкою з дитячими ілюстраціями
admin-malig
+3 #3 admin-malig 19.05.2022, 14:56
Вітаю автора чудового оповідання, яке уже прочитало понад 700 користувачів і відвідувачів сайту МАЛіЖ. З нетерпінням чекаємо нових творів нашого ректора.
Emin2010
+6 #2 Emin2010 01.05.2022, 11:15
Мені дуже сподобалося читати цю дивовижну історію.
rektor-malig
+6 #1 rektor-malig 01.05.2022, 07:55
Мені дуже хочеться аби ви також знали про цих дивовижних песиків, чекаю від юних художників малюнків до нової книжки.

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Пшеничне поле

Тарас Лехман
29 червня 2022

(Етюд)

За селом, повз лісосмугу розкинулося широке пшеничне поле. Шелестить на легенькому...

Сповіщає Юліан

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

4 липня вшановують Священомученика Юліана Тарсійського, який загинув за Християнську Віру 288...

Спекотний липень

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

- Липень — найспекотніший місяць року і його перевал.

- Липень — літу маківка, року середина.

...

На вітрилах

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

(Етюд)

Літній ранок. З-за обрію піднімається червоне сонце, додаючи щомиті землі світла, але...

Злий Онуфрій

Тарас Лехман
23 червня 2022

 

Літо вже у розпалі. Жаркі спекотні дні. Минув час літнього сонцестояння. Але ночі ще короткі,...