Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (2 голосів)

До всього я торкаюся очима.
Вони в союзі із руками.
Несу свій досвід за плечима,
Що накопичила роками.
Я решетом збирала мудрість,
А розум – дні зміцнили.
Вела за руку мене щирість,
Робота і добро давали сили.
Мій смуток був завжди в загулі.
Тепер він роздирає душу.
Та це лиш протяги минулі –
Іншим життям я жити мушу.

Коментарі  

taras2504
+2 #2 taras2504 04.01.2022, 18:46
Усього не передбачити... Але як гарно, змістовно написано!
Ісаєвич
+3 #1 Ісаєвич 03.01.2022, 19:56
Гарна модель, як прожити життя, для наслідування та ще й у добірній поетичній упаковці.

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Від снігових гроз до теплого дощу

Олена Федюра
28 січня 2022

Давно вже не писалось так, як сьогодні. Хоча були думки, були розмови про думки, стаються...

Про весни й провесніння

Олена Федюра
28 січня 2022

Провеснилося всередині у січні.
Останнім часом вдосталь провеснінь –
Давно вже схоже не здавалось...

Автентичне. Листи

Олена Федюра
28 січня 2022

"Я читаю твої листи, а за вікном падає сніг. Чари?

Поруч із тобою відчувається як вдома. Я вже...

Розбиваються криги

Тарас Лехман
25 січня 2022

29 січня — свято Поклоніння чесним веригам (оковам) апостола Петра; у народі – свято Петра...

Виглянь, сонечко!

Тарас Лехман
23 січня 2022

25 січня – свято Тетяни. Колись у цей день загадували на прийдешні весну і літо.

  • Якщо на Тетяни...