Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (3 голосів)

У прекрасному селі Добрячин Червоноградського району біля церкви Воздвиження Чесного Хреста росте старий кремезний дуб, високий-високий, широкий у кроні, а щоб узяти в обійми його, то знадобиться троє дорослих людей, бажано довгоруких...

З-поміж інших дерев він останнім зацвітає, що свідчить про прихід фенологічного літа, й останнім скидає листя, коли інші дерева вже стоять голі. Траплялося, що випав перший сніг, а руде зморщене листя на дубі ще тримається. Восени дерево щедро обдаровує птахів жолудями. Сороки, сойки люблять влаштувати тут бенкет. Йому не страшні найсильніші буревії, витримає всілякі стихії. Аж не віриться, що такий велетень виріс з маленького жолудя.

Цікава історія цього дуба. Мешканці Добрячина посадили його молодим деревцем, коли у 1870-х роках почали будівництво церкви. Завершили будівельні роботи у 1880 році, а освятили храм у 1881 році за участю Митрополита УГКЦ Сильвестра Сембратовича. Отож, тоді дуб навіть трохи старший за 140-літню церкву. Про це переповідають старожили села, посилаючись на розповіді-спогади своїх пра-прадідів, уже спочилих у Бозі. Побутують й інші версії, що посадили його після завершення будівництва й освячення храму. Та так чи інакше, але йому понад сотню років! Про вік дерева достеменно можуть сказати тільки біологи-ботаніки.

Дуб і церква. Є в цьому поєднанні щось язичницьке (адже наші предки поклонялися деревам), і християнське (вся Природа – творіння Боже). Українці завжди були боголюбивими і закоханими у природу.

Багато чого побачив цей дуб на своєму віку: освячення храму, його розквіт; і те, як сюди навідувався о. Платонід Філяс – перший редактор журналу «Місіонар», адже він родом з Добрячина; руйнацію церкви у 1944 році під час артобстрілів та бомбардувань то російськими, то німецькими військами; і те, як згодом її перетворили на радгоспний склад; потаємні відправи маївок у травні (молебнів до Богородиці) у радянські часи під зачиненими дверима церкви; відродження храму у 1989 році.

Історія дуба – це частка історії Прибузького краю, села Добрячин.

...Старий дуб, оповитий легендами, переказами, але не немічний. Він і далі милує око людей, демонструє свою міць, символізує довголіття.

Коментарі  

ВалентинаТарчинець
+2 #4 ВалентинаТарчинець 14.10.2021, 09:55
Прочитала на одному подиху, не відриваючись. Добре, коли юні письменники цінують природу, таке закладено у них з малечі. Успіхів!
Ісаєвич
+5 #3 Ісаєвич 12.10.2021, 14:46
Кому треба знання з біології про дуб, тут ВАМ готова відповідь на всі 12 балів.
markrk21
+5 #2 markrk21 06.10.2021, 20:21
Спасибі за відгук. Ось та церква, ось цей дуб... У тому хармі хрестили мене у 2000 році. Ох, як довго виношувавв задум написати цю зарисовку. Даруйте, коли емоції перепонюють душу. Можлтво у самому тексті щось недолуге. Даруйте!..
admin-malig
+6 #1 admin-malig 04.10.2021, 15:28
Дуже цікава історія. Дуб - це символ сили, віри, надії і застороги. Він і тут біля церкви стоїть на сторожі удень і вночі.

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

now duwo

Білий сніг на багряному листі

Василь Тарчинець
29 листопада 2021

Владик підійшов до вікна, глянув у нього і радісно вигукнув:

– Тату, йди подивися, надворі...

lubomira mandziy

Başsağlığı

Seyyub Asadov
27 листопада 2021

Lubomira Mandziy (10 мая 1973 - 27 noyabr 2021) əbədiyyətə qovuşmuşdur.

Ukraynalı alim, dövlət...

Гіркота розлуки

Маркіян Лехман
23 листопада 2021

Здавалося, що в них зростають крила,
Що щастю їхньому нема й не буде меж.
Але вона його все ж...

У твоєму полоні

Маркіян Лехман
19 листопада 2021

Неначе я потрапив в твій полон...
Чарівна мить ця Вічністю постала.
Відчув я дотики твоїх долонь,

ММДВМ («Моя маленька дівчинко в мені...»)

Олена Федюра
16 листопада 2021

Сіріють ночі, тускнуть вечори,
Інколи є схожість між віршами.
Наскільки часто сон
Краде із вуст...