Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Польська мова належить до західної гілки слов'янських мов і виділяється серед інших цілою купою особливостей, котрі роблять її дуже цікавою та колоритною. Багато іноземців (і навіть частина носіїв) вважає її чи не найскладнішою на світі, інші відмічають певний шарм та характер, котрий починає заворожувати, коли занурюєшся в мову та культуру поляків. Отож, по порядку.

Фонетика. У плані вимови польська доволі сильно виокремлюється серед мов інших слов'ян. Одна з найхарактерніших особливостей - наявність носових звуків, а саме ę (носовий е) та ą (носовий о). В ході реконструкцій праслов'янської встановлено їхню наявність у мові наших далеких предків і польська - єдиний «нащадок», де вони досі збереглися (якщо не брати до уваги кашубську, котра до 2005 року вважалася польським діалектом).

Як і в інших західних слов'ян, поляки мають фіксований наголос, але не на першому складі, як у чехів та словаків, а на передостанньому (можна провести паралелі з італійською, де в більшості слів акцент на тій же позиції).

Все це дозволило б назвати її «французькою серед слов'янських мов», якби не наявність великої кількості шиплячих, котрі знижують милозвучність, але, разом з тим, надають характерного звучання і роблять миттєво впізнаваними польські слова та фрази. Серед них тверді ч, ш, ж і дж (перший значно твердіший за український, записуються відповідно як cz sz, ż i dż) та м'які ć, ś, ź i dź (відповідно чь, шь, жь і джь, якщо спробувати передати їх українською кирилицею). Важливо відмітити, що останні не є пом'якшеними варіантами твердих. Виникає логічне питання: як так?

Справа от у чому. Слов'янські мови славляться серед інших європейських наявністю доволі великої кількості м'яких приголосних, що створює певні складнощі для англійців, німців, італійців та більшості інших. В українській, наприклад, у пару до таких звуків, як ц, с, з і дз можна поставити їхні м'які відповідники ць, сь, зь і дзь. У польській же ті самі приголосні (записуються як c, s, z i dz) пом'якшуються до ć, ś, ź i dź (тобто до вищевказаних м'яких шиплячих), а не так, як в українській, російській чи, скажімо, словацькій. М'яким відповідником t теж є ć.

Також тут немає такого поняття, як подвоєння, тому в таких словах, як panna, kwarantanna чи oddać необхідно вимовляти кожну літеру окремо.

Ще одна особливість вимови - наявність звуку, котрий записується як «ł», а вимовляється приблизно як англійське w. Він з'явився доволі «недавно» - близько 60 років тому. До того часу на його місці стояв звичний для нас «л», в чому можна переконатись, прослухавши аудіозаписи, зроблені в 30-х рр. XX століття.

Всі ці особливості в комбінації роблять польську такою, що «ламає язик» іноземцям, і одночасно винятковою та неповторною.

Орфографія. В цілому їхній правопис доволі сильно відрізняється від інших слов'янських мов, що послуговуються латиницею, і є доволі консервативним.

Вище вже було відмічено деякі особливості:

  1. використання особливих літер для передачі специфічних звуків ę, ą i ł;
  2. передача м'якості приголосних за допомогою «рисочки» (ć, ś, ź i dź, а також ń, котрий читається як нь; в позиції перед «і» цей знак над літерами не ставиться, бо даний звук автоматично пом'якшує приголосні, що стоять перед ним);
  3. використання двох символів для позначення ч і ш (відповідно cz i sz).

Деякі звуки можна записати кількома способами: «ж» - як «ż» або «rz», «х» - «h» або «ch», «у» - «u» або «ó». Також для запису літери «в» застосовують «w», як в німецькій.

Все це доволі часто призводить до плутанини з правописом і змушує «буксувати» при читанні навіть тих, хто вже доволі непогано освоїв мову (для прикладу візьмімо скоромовку: «W Szczebrzeszynie chrząszcz brzmi w trzcinie»).

В інших слов'янських мовах, де використовується латиниця, наявні стандартизовані літери для позначення звуків ч, ш і ж, а саме č, š i ž, та й орфографія в цілому виглядає простішою. Іноземці (а часто й самі поляки) задають питання: «Чому все так складно? Чи не можна спростити правопис, зробивши схожим на інші?».

На відміну від більшості слов'янських, польська орфографія етимологічна, тобто відображає не так точну сучасну вимову слів, як традиційний спосіб їхнього написання і їхній вигляд у минулому. Тому для того, щоб розібратися в цьому питанні, треба «повернутися» в середньовіччя.

Чеська і польська розвинулися з різних діалектів однієї мови, яку називають західнослов'янською. Для неї зокрема були характерні:

  1. наголос на першому складі та наявність довготи, як у сучасній чеській, де над довгими голосними стоїть «риска». У польській вона зникла, але залишились деякі сліди (так «ó» колись була довгою о, котра з часом стала вимовлятися як «у», але написання залишилося), а наголос змістився на передостанній склад;
  2. наявність звукосполучення рж. На його місці в сучасній польській залишився тільки звук «ж» («р» перед ним редукувався), але пишуть вони по-старому (через rz). У чехів ці 2 звуки злилися, тому в тій же позиції в них можна знайти специфічний для їхньої мови «ř». Приклад - слово «добре» («dobrze» по-польськи і «dobře» по-чеськи).

Як бачимо, польський правопис доволі непростий та архаїчний, проте дозволяє прослідкувати зміни, що відбувалися з мовою протягом століть, що є доволі цінним для дослідників. До того ж, якщо його спростити, то з'явиться плутанина, пов'язана з наявністю великої кількості слів, що звучать і пишуться однаково, але мають зовсім різні значення.

Граматика. Із граматичних цікавинок слід відмітити наступні.

Польська вирізняється своїми формами ввічливості. Якщо в інших слов'янських мовах ввічливо звертаються до другої особи однини як до другої множини (тобто на «Ви»), то поляки - як до третьої особи з широким використанням слів pan/pani/panie/panowie/państwo («Jak pan ma na imię?» - «Як вас звати?» (звертання до чоловіка), «Co pani chciałaby zamówić?» - «Що ви хотіли б замовити?» (до жінки), «To jest państwa samochód?» - «Це ваша машина?» (до групи осіб з обох статей), тощо).

Як бачимо, в такий спосіб можна ввічливо відмітити навіть групу осіб залежно від складу (panowie - для групи чоловіків, panie - групи жінок, państwo - змішаної групи). В інших же слов'ян ввічливий і неформальний варіанти звертань до групи осіб практично не відрізняються.

Існує також змішаний варіант, достатньо офіційний, але з певними нотками фамільярності: разом зі словами pan/pani використовується зменшена форма імені (panie Władku, panie Jurku, pani Kasiu, тощо). Так можна звертатись до близьких знайомих, оскільки дана форма носить певний відтінок «сердечності».

Це дозволяє назвати польську «мовою ввічливості», такою собі «японською серед слов'янських мов».

Іншим цікавим фактом є те, що поляки розрізняють склад групи осіб, що здійснила певну дію, за формою дієслова. Якщо, наприклад, дія була здійснена групою чоловіків чи змішаною групою, то вживається слово «zrobili», «poszli», «grali», тощо, а якщо йдеться про жінок, тварин чи предмети, то буде «zrobiły», «poszły», «grały». Так хлопці скажуть: «Chodziliśmy wczoraj do kina» (ми вчора ходили в кіно), а дівчата - «Chodziłyśmy wczoraj do kina». Схоже на певну гендерну нерівність, закодовану в самій мові, проте нічого такого в польському суспільстві немає (візьмімо хоча б звичай цілувати руку представницям прекрасної статі при зустрічі, що часто шокує іноземців).

Форми минулого часу використовуються і при утворенні майбутнього часу. Таку фразу, як «буду робити", можна сказати двома способами:

  1. звичним для всіх західних та східних слов'ян - będę robić (тобто з використанням інфінітиву);
  2. типово польським - będę robił (дослівно - «буду робив»).

Обидва варіанти рівнозначні, але другий використовують частіше.

Тут було наведено частину особливостей. Хочете дізнатися більше - приступіть до освоєння неймовірної та самобутньої мови наших західних сусідів, завдяки чому зможете відкрити для себе багатий світ польської літератури, кінематографа та культури в цілому.

Лазарик Владислав, керівник кореспондентського пункту журналу «Країна талантів» і веб-порталу МАЛіЖ
Ужгородського відділення МАЛіЖ

Коментарі  

РекторМАЛіЖ
+1 #3 РекторМАЛіЖ 21.02.2021, 16:01
Цитую markrk21:
І все ж найбільше ніжних, лагідних, теплих, "пестиливих" слів в Українській Мові!. Шукайте і вивчайте їх!

Маркіяне, згідний з тобою, свою мову маємо знати бездоганно,плек ати її і збагачувати. Вітаю з Днем української мови, чекаю твір з цього приводу.
РекторМАЛіЖ
+3 #2 РекторМАЛіЖ 20.02.2021, 19:16
З великим захопленням прочитав аналітично-навч альну публікацію новопризначеног о керівника кореспондентськ ого пункту в Ужгороді Владислава Лазарика. Ця публікація є корисною для школярів і студентів, які вивчають не тільки українську , але й інші мови, бо ж як говорив великий патріарх нашої духовності і літератури Тарас Григорович Шевченко "Свого навчайтесь і чужого не цурайтесь!" Тим багатіша людина, коли вона знає і вільно володіє мовами інших народів.
markrk21
+3 #1 markrk21 20.02.2021, 15:39
І все ж найбільше ніжних, лагідних, теплих, "пестиливих" слів в Українській Мові!. Шукайте і вивчайте їх!

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Духовне і пізнавальне

Маркіян Лехман
27 лютого 2021

Приємна несподіванка очікувала на мене. Нещодавно отримав поштою бандероль від Богдана Ладаная,...

Ініціатива «Панорами»

Маркіян Лехман
27 лютого 2021

Редакція газети «Панорама» (м. Червоноград) виступила з доброю і цікавою ініціативою: вона...

Літературна гордість Лемківщини

Маркіян Лехман
25 лютого 2021

(Прочитайте цю книжку!)

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937 рр.) – неперевершений лемківський поет,...

dwa kurs

Юність в курсантських погонах

Василь Тарчинець
25 лютого 2021

Продовження. Глава із книги "Доля під сузір'ям"

ЯК МИ ЗІ СТЕПАНОМ ЧЕЙПЕШОМ ДО УЖГОРОДА ЛІТАЛИ…

...

Польська, або «Майже французька» мова ввічливості

Владислав Лазарик, керівник корпункту м.Ужгород
20 лютого 2021

Польська мова належить до західної гілки слов'янських мов і виділяється серед інших цілою купою...