Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Люблю, як зранку ти відкриєш повіки,
В них — твоя радість, мого серця ліки.
Світитиме в небі зоря світанкова -
Так пісню прощальну співа тихий вечір.
Я обійму тебе ніжно за плечі.
Може, пройдемось провулками Львова?
Посидимо, може, у Стрийському парку,
А чи гайнем до Високого замку?
Там завжди палає краса...
Як хоче, поїдем в Шевченківський гай,
Куди відвезе нас старенький трамвай.
Тут ніжно сріблиться роса.
І бачу я радість у твоїх зіницях,
А погляд, мов стріли стрімкі - блискавиці.
На столику в горнятках чорна кава...
Радію я, що поруч ти зі мною,
Я марю зачарований тобою...
Та усміхнулась зіронька лукава...

1 1 1 1 1 (2 голосів)

(З фенологічного щоденника)

Щоб назбирати опеньків, мені і в ліс не доводиться ходити. (Заради правди, не нехтую прогулянками лісом, тим паче, несучи кошик у руках). Вони ростуть у бабусиному саду.

На вихідні завжди навідуюся до неї. А як тільки «підуть» опеньки, бабуся сама нагадує:
- Бери відерце, ніж і ступай у садок. Назбираєш грибів. Ти любиш цю справу...
- Ще б пак! Звісно, що люблю! - погоджуюся без вагань, бо добре знаю, які смачні страви приготують з них бабуся Леся і мама. Та й понишпорити між опалим листям, заглянути під кожний садовий кущик, деревце, шукаючи за опеньками, для мене - неабияка насолода. Цікаво, приємно, навіть додає азарту: а скільки я назбираю?!.

Звідки взявся цей дар Природи у бабусиному саду - важко сказати. Вона й сама не пам'ятає, коли знайшла першого гриба.
- Давно-давно це було.., - запевняє.

1 1 1 1 1 (6 голосів)

Запитався у Миколи:
Це за мед кусали бджоли?
Ні! - хлопчина не признався, -
В перегонах я змагався.
Бігли хлопці гаєм, полем
Бо кусали дружні бджоли
Ось і ти, мій друже, знай:
На чуже не зазіхай!

1 1 1 1 1 (4 голосів)

Ранком мишка, славні друзі,
Миє лапки в літнім лузі.
Так і ви - мерщій вставайте,
Сміло личка умивайте...
А тоді у гай, садочок
Сплетемо з квіток віночок,
Поки літо, поки квіти,
Як життю нам не радіти!

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Усім звірам на потіху
Лев із Африки поїхав.
Осідлав він бідолаха,
Трьохсотлітню черепаху.
Усім звірам засторога:
Буде довгою дорога.
Жаль мені того невдаху
Що сідлає черепаху.

Коментарі

Новеньке у блогах

Теодул-вітродув

Тарас Лехман
28 березня 2024

 

5 квітня – день вшанування пам'яті священомученика Теодула, церковного читця, якого 303 року...

Болотяний

Тарас Лехман
25 березня 2024

 

Як тільки відшуміли перші весняні грози, оживає господар боліт – Болотяний (Болотяник). З...

Прокинувся Водяник

Тарас Лехман
24 березня 2024

 

2 квітня – свято Микити.

У давнину наші предки вважали, що саме цього дня після тривалого...

Квітень квітне квітами…

Тарас Лехман
23 березня 2024

 

- У квітні багато квітів – на квітне літо.

- Квітень квітне квітами, а травень красується...

Посієш вчасно…

Тарас Лехман
19 березня 2024

 

Що, де, і коли сіяти, садити весною?.. Що краще садити і сіяти кожної окремої весни, а що...