Все в блогах
Зелений лід
- Автор: Маркіян Лехман
- Перегляди: 124
(З фенологічного щоденника)
Зима цього року видалася доволі теплою. Вже у лютому, наповнені водою рівчаки, такі є ледь не у кожному селі, густо вкрилися зеленою ряскою. Зими й ніби не було.
Аж раптом 22 березня (день Сорока святих, коли маємо зустрічати весну) зима враз нагадала про себе. Випав щільний сніг. Вночі та вранці морозець сковує воду, а лід «хапає» ряску і стає зеленим. Здавалося б, загине ряска у крижаних обіймах. Та ні! Вдень сонечко тільки підніметься вище - лід вмить розтане, а водяна рослина наперекір зимі ще густіше вкриє водойму, кепкує:
- Ти, зимонько, злися чи не злися, та весна таки вступить у свої права, переможе!
- Отож влітку буде чим поживитися качкам, - так, принаймні, міркує господар.
І як не зачаруватися маленьким дивом?..
Частіше посміхайтеся її Величності Природі, тоді і Вам стане радісно на душі!
Крива береза
- Автор: Ігор Дах
- Перегляди: 277
Одного передсвяткового дня на гамірнім вокзалі я став свідком ось такого випадку. Підстаркуватий чоловік (видно, що давненько не був у нашому місті) підійшов до гурту молодих людей, які очікували на маршрутку, і ввічливо запитав:
- А скажіть-но, будьте ласкаві панове, якою маршруткою мені дістатися до «Кривої берези»?
Ті здивовано глянули на дивакуватого чоловіка і, нічого невідповівши, голосно усім натовпом розсміялися. Та це і не дивно, бо молоді просто не знали цієї історії, яка могла б трапитись і в інших великих чи маленьких містечках. Можливо, хтось із читачів впізнає саме її - героїню моєї розповіді.
Якось весною на краєчку міста школярі висадили алею тендітних берізок. Маленькі красуні, посаджені ніжними дитячими руками, невдовзі зазеленіли і потяглися до теплого весняного сонечка. У літню спеку кожного вечора школярі з відерцями води навідувались до своєї алейки. Вони щедро напували ще кволі деревця, а ті в подяку весело шелестіли своїм дрібненьким листом.
Одного літнього ранку на луг завітали важкі машини, з яких метушливі люди вивантажували техніку та будівельні вагончики. Затріпотіли від галасу і гулу молоденькі деревця, та, на жаль, ніхто із будівничих цього не помітив.
На одну із берізок, що стрімко тяглася в синьооку вись, наїхав на височенних колесах вагон і зігнув бідолашну в дугу.
- Ой! - скрикнула від болю молоденька деревинка. Їй стало темно і незручно. З обдертого стовбурця стікали крапельки «крові». Над її верхівкою затупотіли важкі чоботи, крізь, шпарини часто пахло смачною їжею та доносилось гупання доміно. Берізка мимохідь звикала до такого галасливого життя.
Струна моєї душі
- Автор: Дем'яна Андріївна
- Перегляди: 185
Я не в змозі змінити світ, але ладна змінити цілий всесвіт усередині себе. Я не вмію налаштовувати фортепіано, але можу настроїти струни моєї душі. Кожна з них по-своєму особлива, важлива… Мінорні гами, мажорні акорди не раз виводили їх із ладу, щоразу розриваючи по одній. Намагалися позбавити надії й навпаки: дати шанс розігнатися.
Але ніколи не відбирали найдорожче – мою любов.
Час у дорозі завжди
- Автор: Дем'яна Андріївна
- Перегляди: 157
Як би швидко не йшов час, сучасне завжди залишається на дорозі з минулого в майбутнє.
Кожного року народжується нове покоління, і, як не дивно, воно не буде схожим на попереднє. У цьому плані ми дуже подібні до машин. Існують найновіші моделі, що вміють розганятися до 560 кілометрів на годину, підкорюючи небезпечні траси та інші перешкоди. Є трохи старші, але прудкі механізми. Нікуди не зникають машини поважного віку, що не втрачають свої статус і грацію.
Минуле тісно пов'язане з майбутнім. Воно дає поради ще не досвідченому поколінню, але, у той же час, може зіпсувати чиєсь молоде життя.
«Дитинство дивується. Молодість обурюється. Тільки літа дають нам мирну рівновагу і байдужість» (Олександр Довженко). У перші роки життя ми намагаємося пізнавати світ різними методами. Молодість – час труднощів, халеп, образ та пошуків себе. Напевно, через років двадцять, тридцять, сорок, коли вичерпується джерело емоцій, наш внутрішній світ охоплює раніше не відома мирна рівновага та байдужість.
Пройде час – і наше покоління прокинеться дорослим, а згодом з'явиться нове життя, якому буде необхідна наша допомога. І так по колу завжди ходить все сучасне, дорогою з минулого в майбутнє.
«Лиш тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив»
- Автор: Дем'яна Андріївна
- Перегляди: 201
Любов врятує світ… Нібито якось так починаються пісні, книжки та фільми про кохання? Таємне, миле, несміливе, перше, скільки ще епітетів можна поєднати в дуеті з цим простим, але таким глибоким словом? Сотні, тисячі, мільйони…
«Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини» (Іван Франко). Усе життя – або один-єдиний погляд. Кохання неможливо обдурити, винайти чи обчислити за алгоритмом та заздалегідь прорахувати.
Ліна Костенко казала: «Кохання – як троянда: може завдати болю, якщо не вмієш її узяти». Не завжди фортепіано гарно налаштоване, а ноти звучать без фальші, так і любов. Вона ладна дарувати крила, надихати, але може зруйнувати всесвіт усередині людини. На жаль, розбите серце іноді ламає найжиттєрадіснішого. Воно породжує ненависть, яку часом неможливо зупинити. «Кохання приходить зразу, в один момент, і може обійти з такою ж раптовістю й несподівано» (В. Винниченко).
І справжню любов знаходиш не одразу. Вона не призначає конкретного дня, місяця, року. Її неможливо створити штучно, але можна відчути. Любов ладна змінити будь-яку людину, вчасно з'явитися та несподівано піти…
