Все в блогах
ЛЕГЕНДА про село ХИЖА
- Автор: Іван Ісаєвич
- Перегляди: 92
Хижа - назва будинку місцева
І село так назвали колись.
Хижа - назва у нього кінцева,
А в історію різні вплелись.
І Кіштарною й Тарною звали -
На свій лад називали село,
То румуни, то чехи, мадяри
Відбирали наймення його.
Та легенда цікава й трагічна
Його заснування жива.
Наймит був, а у нього дружина
Й народила дитину вона.
Не змогла йти на панські роботи -
Ледь жива із малятком-синком.
Лиш три дні як минули пологи -
Пан накинувсь на неї з кнутом.
Чоловік знайшов мертвою жінку
Й ледь живого синочка свого...
Вкоротив він і панові віку -
Відомстив, та не змінить того...
Лише вспів він її поховати
Й найдорожче з собою поніс.
Світ за очі прийшлося тікати
Через гори, поля, через ліс.
Доля ще раз жорстокою стала
Наймиліше, що в нього було, -
Смерті в руки синочка віддала.
Зоставсь сам, інше все загуло.
Зупинився якось на поляні,
До душі вона стала йому.
Хижу-хату він звів тут і стайню.
Так почав свою нову весну.
На зручному була переході
Хижа-хата його сиротина.
Часто люди бували в господі -
Мимо хижі стелилась стежина.
Як питали: Куди ідеш, друже?..
- Та до хижі іду, що он там...
Ця легенда сумна, але дуже
Достовірна й сподобалась нам.
Залишалися в Хижі прохожі.
Хтось подвоїв, потроїв село...
Живуть нині тут люди хороші
Й я з сім'єю примножив його.
До 380-річчя першої згадки про село Хижа - другої моєї маленької батьківщини.
Гімн Закарпаттю
- Автор: Іван Ісаєвич
- Перегляди: 118
Срібна земля Закарпаття -
України дивоцвіт,
Тут живуть народи-браття,
Про це знає цілий світ.
Приспів:
Закарпаття, милі браття -
Земля наших батьків.
Срібна земля, серця биття:
Бережіть! - Чути з віків.
Тут живуть народи горді,
Працьовиті, як ніде,
З коломийчиних мелодій
Життєдайний дух іде.
Тут високі полонини,
Там Говерли висота.
Ген стрімкі потоки-ріки,
Едельвейсова краса.
Тут спочила Божа ласка:
Літо щедре, зимограй.
Хочеш золота? Будь ласка!
Хоч водиці? Вибирай!
Моє миле Закарпаття -
Центр Європи, світу центр!
Шляхом волі, братства, щастя
Йде вперед, тільки вперед.
ЛЕГЕНДА про КАРПАТИ
- Автор: Іван Ісаєвич
- Перегляди: 130
Де тепер Карпати гори,
Стелилась рівнина -
Урожайна, добра земля,
Земля селянина.
Гідно жили там гуцули,
Верховинці, лемки.
Та прийшов Силун заклятий –
Настали потемки.
Він знущався над народом,
Зробив їх рабами.
А хто йому не корився –
Карав батогами.
В одній сім'ї верховинській
Карпо народився.
Такий дужий, що з ведмедем
На одинці бився.
А як змужнів, то вирішив
Народ визволяти
І Силуна на смертний бій
Повелів позвати.
Зустрілися біля Тиси
(Там би місце кремлю).
Карпо схопив й запроторив
Силуна під землю.
А велетень не повірив,
Що програв в двобої
Й намагався все пробити
Землю головою.
Кожна спроба, то – вершини
Кичери, химери.
Зверху гори, а під ними
Він творив печери.
Оці гори люд тутешній,
В честь героя свого,
Карпатами нарік повік
І гордиться з того.
МІСТО з ЧАР
- Автор: Іван Ісаєвич
- Перегляди: 97
Ужгород, замок -
місто над Ужем…
Гункбар, він древній
та завжди - мужем.
Ужгород-серце,
Сакури місто,
Ужгород липи,
З легенд намисто.
Зелені літом,
Золота в осінь,
Срібла на зиму,
Весні - нектар.
П'янке це місто,
Воно барвисте,
Найкраще в світі,
зроблене
з чар…
ПРИМІТКА. За всю свою багатовікову історію Ужгород мав різноманітні назви – Унгвар, Гунгвар, Онгвар, Унгуйвар, Унгоград, Гункбар, Оуггород тощо, але всі вони перекладаються, як «замок або місто на річці Уж». Одна із найдавніших згадок про місто під назвою Гункбар відноситься до 1154 р.
Перший трактор на селі
- Автор: Василь Тарчинець, м. Львів
- Перегляди: 388
Урок, який проводила з нами наша перша вчителька Настя Костенко, наближався до завершення. А тут раптом піднявся селом такий гуркіт, такий шум, якого ми ніколи не чули. Не почули і шкільного дзвоника про закінчення уроку – усі, як один, висипали на шкільне подвір’я. Між горами і долинами летіло і відлунювало: «Тр-тр-тр...»